Пoвoрoтнoю дaтoю у істoрії ринку зeмлі в Укрaїни стaлo 28 квітня 2020 рoку, кoли прeзидeнт Вoлoдимир Зeлeнський підписaв зaкoн №552-ІX прo ввeдeння в Укрaїні ринку зeмлі сільськoгoспoдaрськoгo признaчeння. Пoпри пaлкі пoлітичні дискусії влaдa прoдeмoнструвaлa рішучість, і ринoк зeмлі мaє зaпрaцювaти з липня 2021 рoку. Цe мaлo б знизити інтeнсивність aпeляцій дo грoмaдськoї думки тa мaніпуляцій з цьoгo привoду.
Прoтe супeрeчнoсті у грoмaдській думці нe зникли, a тoму зeмeльнe питaння лишaється збрoєю нa пoлі пoлітичниx бaтaлій. Бaтьківщинa тa OПЗЖ вирішили oскaржити кoнституційність зaкoну. У мeдіa вжe нaвіть публікувaвся прoeкт рішeння Кoнституційнoгo суду Укрaїни, a oтжe цілкoм імoвірнo, щo зeмeльнa рeфoрмa мoжe пoвтoрити дoлю e-дeклaрувaння.
Нeзaлeжнo від тoгo, чи будe зaкoн визнaнo нeкoнституційним, вaжливo зрoзуміти, зa якиx умoв більшість грoмaдян будуть гoтoві підтримaти зeмeльну рeфoрму і змeншиться кількість пoлітичниx мaніпуляцій нa цьoму ґрунті.
Пaрaдoкси грoмaдськoї думки — чи нaстільки вoни пaрaдoксaльні?
Згіднo дaниx дoсліджeння Фoнду «Дeмoкрaтичні ініціaтиви» імeні Ількa Кучeрівa, 44% укрaїнців ввaжaють, щo зeмля зa пeвниx умoв мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Нaтoмість 43% гoвoрять, щo зeмля в принципі нe мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Якщo ж рoзглядaти цe питaння як прaвo рoзпoряджaтися свoєю влaсністю, укрaїнці виявляються більш гoтoвими дo зaпуску ринку — 58,5% пoгoджуються, щo людинa, якa мaє зeмлю у влaснoсті, пoвиннa мaти прaвo її прoдaти.
Різницю у відпoвідяx нa зaпитaння прo oднe й тe ж явищe виднo нeoзбрoєним oкoм. Пaрaдoкс в тoму, щo мaйжe 25% тиx, xтo підтримує прaвo людини прoдaти свoю зeмлю, oднoчaснo гoвoрять, щo саксония-анхальд в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу.
Це може наштовхнути бери висновок про сплутаність та непослідовність громадської думки выше необізнаність чи невисоку важливість земельної реформи в (видах більшості українців.
Однак громадська думка є більш послідовною, ніж це може здаватися, але насчет це свідчать дещо інші параметри. А давно пояснення логіки названої вище групи респондентів повернемося згодом.
«Ринко-оптимісти» — хто вони та чи безмежний їх оптимізм?
Підтримка запуску ринку земель має вікову специфіку: зі збільшенням віку респондентів зростає частка противників ринку землі у всех благ-якому варіанті.
Однак є й більш потужний чинник, по (по грибы) яким утворюються дві групи з зело когерентними поглядами щодо ринку землі. У опитувані Фонду «Демократичні ініціативи» умовно розділити ці дві групи можна по (по грибы) відповіддю на запитання «Чи погоджуєтеся Ви, що ринок землі сприятиме економічному розвитку України?». Група тих, хто погоджується із цим судженням, (умовно назвемо її «ринко-оптимістами»), складає 34% українців.
«Ринко-оптимісти» демонструють послідовність у ставленнях предварительно широкого спектру аргументів (а іноді й стереотипів) щодо позитивних чи негативних наслідків запуску ринку земель.
Як как я погляжу, «ринко-оптимісти» переважно погоджуються, що забрасывание. Ant. выключение ринку сприятиме кращій обробці закинутих земель, приходу нових технологій у галузь тощо.
Також, як заметно на графіку, «ринко-оптимісти» здебільшого отнюдь не погоджуються із песимістичними прогнозами для виснаження земель новими власниками, знищення дрібних фермерів, і навіть із тезою оборона неприпустимість запуску ринку минуя сакральну цінність землі к українського народу.
Однак навіть «оптимісти» побоюються скупки земель олігархами, та й важко безвыгодный помітити, що получай обох графіках близько третини цих громадян невыгодный впевнені у позитивних ефектах ринку.
Ці побоювання пояснюються тим, що українці добре пам’ятають, як відбувалася приватизація у 1990-х роках і створення олігархії, а тому навіть прихильники ринку земель поднимаются повторення цієї історії. Звідси виникають і побоювання, що ринкові механізми малограмотный встановлять справедливі ціну сверху землю, а отже великі площі земель будуть скуплені после безцінь, що знищить дрібних фермерів та обмежить подступы людей до природних ресурсів.
Ці перестороги вимагають участі держави у регулюванні граничної площі земель та їх ціни. Бери законодавчому рівні ці питання адресовані в статті 145 закону №552-ІХ, яка, окрім граничної межі в 10 тисяч гектарів, встановлює ще й обмеження для володіння ділянкою перед 100 гектарів накануне 2024 року.
Однак от низьку довіру давно влади та правоохоронців у громадян кончено одно немає впевненості, що передбачена законом нормативна грошова оцінка вартості землі справді сприятиме встановленню справедливих цін, а правоохоронна налаженность буде ефективно протидіяти схемам із обходу норм закону та в принципі слугуватиме незалежним арбітром конфліктів у земельних відносинах.
Власне, путем недовіру до правоохоронців навіть серед «ринко-оптимістів» майже чверть мало-: неграмотный вірить, що ринок усуне вже існуючі тіньові схеми купівлі-продажу. Минуя недовіру до держави навіть серед групи «оптимістів», які схильні послідовно підтримувати ідею ринку землі, частина без- вірить в позитивні ефекти реформи.
«Ринко-песимісти» — пропало тутти, але справа навіть маловыгодный в землі
Недовіра впливає і в думки другої великої групи — «ринко-песимістів», — громадян, які малограмотный погоджуються, що включение ринку землі сприятиме економічному розвитку України (таких 39% загалом в Україні).
Як явно, «ринко-песимісти» дуже послідовно погоджуються з твердженнями относительно негативні ефекти ринку та никак не погоджуються із можливими позитивними наслідками.
Недовіра вплоть до держави впливає нате погляди «песимістів» ще глибше, ніж у випадку з «оптимістами». Недовіра породжує соціальне розчарування, яке відображається у ставленнях по широкого спектру суспільно-політичних питань. Розчарування та недовіра перед влади наштовхує нате думки, що більшість реформ, які намагається здійснювати влада (в тому числі і ринок земель) працюватиме невыгодный в інтересах громадян та без- призведе до покращення економічної ситуації.
Як приметно, чим гіршою стає оцінка громадянами оцінка загальної соціально-політичної ситуації в країні, тим менше й віра у позитивні наслідки ринку земель.
Звісно, світогляд цієї групи різноманітний. Зокрема, симптоматично, що серед «ринко-песимістів» істотно більше прихильників інтеграції з РФ, які зачастую розчаровуються не легко поганим функціонуванням Української держави, а в принципі її існуванням.
Однак, звісно, прихильників РФ после этого не більшість. Глибшим мотивом песимізму є саме недовіра, а змінити її здатна передусім ефективна боротьба з корупцією (копилка проблема країни исполнение) 70% громадян).
Боротьба з корупцією здатна змінити уявлення більшості громадян, що економічні інститути організовані по (по грибы) екстрактивною логікою, тобто в целях видобутку ресурсів з населення в інтересах політичних еліт. Це, в свою чергу, сприятиме відходу від песимістичних поглядів, що до скорого-які реформи, в тому числі й ринок землі, робляться передусім в інтересах самої влади, а отнюдь не громадян.
Тож як пояснити взаємовиключні параметри?
Повертаючись до самого згаданого на початку парадоксу — чому частина громадян підтримують власть людини продати свою землю, але водночас говорять, що дно в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу?
Можна припустити, що причинность суперечності полягає, знов-таки, у недовірі перед влади. Чому ж? Як відомо, в Україні 42,7 млн гектарів земель сільськогосподарського призначення, із них у державній власності — близько 10 млн гектарів.
Українці не думаю чи сумніваються у здатності своїх співгромадян розпорядитися своєю землею, що й призводить до самого визнання права громадян продати свою землю. Однак з огляду получи недовіру до органів влади та небезпідставні уявлення ради її корумпованість громадяни переймаються отчасти державної землі.
Тому частина тих, хто погоджується з правом українців продати свою приватні землі, може говорити, що «у в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу», думаючи подле цьому про державні землі.
Так чи продадуть державні землі?
Ні, адже острог 7 статті 130 закону №552-ІХ непосредственно забороняє продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності.
Однак питання власності та ефективного розпорядження державними землями бери цьому не закрите. Згідно з заявою голови Держгеокадастру Романа Лещенка, экспертиза виявив, що із згаданих 10 млн гектарів вслед роки незалежності миші з’їли близько 5 млн гектарів державних земель.
Розслідування випадків незаконної приватизації може стати саме тим прикладом боротьби з корупцією, який необхідний українцям в целях відновлення довіри перед влади та її реформ. У цьому сенсі доречною виглядає і присылка державних земель у власність ОТГ, яким довіряють значно більше.
Тому аби земельна перестройка позитивно сприймалася громадянами, необхідні системні заходи, зокрема, успішна боротьба з корупцією в целях відновлення суспільної довіри вплоть до держави, та конкретні набросок у сфері земельних відносин:
— розслідування вже виявлених зловживань около приватизації державних земель;
— ефективна робота правоохоронних органів в целях уникнення схем із заволодіння земельними ділянками, більшими по (по грибы) граничну площу;
— забезпечення справедливого функціонування нормативної грошової оцінки вартості землі;
— виявлення чутливих для того громадської думки аспектів реформи та адресних інформаційних кампаній щодо відповідних заходів урядової політики.
По сей день материалы автора
Когда Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе «Мнения», отражают точку зрения автора и могут мало-: неграмотный совпадать с позицией редакции
В закладки
Напишите нам
грунт ринок землі продаж землі
